Валентина зайшла до маминої кімнатки. – Як же тебе не вистачає, – тихо промовила жінка, дивлячись на фото мами. У кімнаті було майже все, як за мами, у Валі рука поки не піднімається щось викинути. Відразу сльози, не може Валя поки щось чіпати. Зайшла Валя за теплою кофтою, вона занедужала. – Десь мамин теплий пуховик тут був, – сказала жінка, взяла табуретку і полізла до антресолей. Валентина відкрила антресоль і застигла від здивування
– Доню, я мабуть не поїду з вами, – мама з надією дивилася на Валю. – Ну, що мені там робити? І одягу в мене нема, ну куди мені з вами? Мама у Валі зовсім старенька, особливо не ходить нікуди, а тут рідні на ювілей їх усіх у кафе покликали. І мама сильно захвилювалася. Сама…